Образний аспект реалізації концептосфери "Страх" у фразеології

Автор: Василь Вишинський

У статті "Образний аспект реалізації концептосфери "Страх" у фразеології іспанської та португальської мов" зроблена спроба класифікації і порівняння фразеологічних одиниць в іспанській та португальській мовах за допомогою іконічних (образних) моделей (iconics models) для відображення системності в способах утворення метафоричних і метонімічних образів реалізації концептосфери страх та визначення особливостей емоційної картини світу людини, а саме, з якими образами найчастіше асоціюється страх.

Вагомий внесок когнітивної семантики у фразеологічні дослідження полягає у можливості сфокусувати ідіоматизми вже не як дуже широку гетерогенну сукупність яскравих, настільки непередбачених і довільних мовних одиниць, а як наслідок їх когезії, що грунтується на загальних когнітивних принципах. На думку Дж. Лакоффа і М. Джонсона, когнітивна метафора є не настільки мовним фактом, а радше психологічним механізмом, який дає змогу вивчити "новий" концепт завдяки проекціюванню на нього деяких попередньо концептуалізованих моделей [10, 208].

Вибір концептосфери "страх" не випадковий, оскільки страх – одне з найважливіших емоційних переживань людини. І хоча в оцінному плані беззастережно кваліфікується як негативно-конотативний душевний стан, психологи вбачають у ньому захисну біологічну реакцію людини (тварини) в ситуації реальної або позірної небезпеки для її здоров'я та благополуччя [2, 147]. Отже, концептосфера "страх" повністю відповідає тому, що Д. О. Добровольський називає "концептуальною або когнітивною фразеологічною універсалією" [2, 96], оскільки це є проявом інстинкту.

Метою нашого аналізу є класифікація і порівняння фразеологічних одиниць (ФО) в іспанській та португальській мовах за допомогою іконічних (образних) моделей (iconics models) для відображення системності в способах утворення метафоричних і метонімічних образів реалізації концептосфери "страх" та визначення особливостей емоційної картини світу людини, а саме, з якими образами найчастіше асоціюється страх. У нашому розумінні іконічна (образна) модель – це група метафоричних образів, які можна поєднати між собою на основі певних концептів. Методом суцільної вибірки вибрано певну кількість ФО з різних лексикографічних джерел і зведено їх до певних іконічних моделей, у межах яких можна знайти багато комбінацій. Проте лише незначна група з-поміж можливих варіантів функціонально є прагматичною в іспанській та португальській мовах.

Спробуємо класифікувати вибрані ФО.

Іконічна модель "орган+рух". Х. Моренo Кабрерa зауважує, що різні мови систематично звертаються до локативних метафор для вираження фізичних і психологічних відчуттів (голод, холод, смуток, ненависть тощо) таким чином, що особа, яка переживає їх, зображується як "місце" відчуттів (статична конструкція) або "призначення" відчуттів (динамічна конструкція) [12]. В одному випадку відчуття є всередині особи, а в іншому – вони рухаються всередину особи. Для такої іконічної моделі характерні різні типи реалізації концептосфери "страх". Перший, коли "страх є тілесним рухом униз" або, за визначенням Лакофа – "страх – це падіння" [9, 276]. У ФО bajarse la sangre a los talones, caérsele el alma a los pies (al suelo) a alguien (ісп.); cair-se-lhe o coração (a alma) aos pés a alguém (порт.) страх передається метафоричним образом падіння органу чи складової людського тіла (серця, душі, крові) униз (до ніг, до п’ят, до землі). Другий є прямо протилежним напрямом реалізації, коли "страх є тілесним рухом угору". Підтвердженням цього слугують такі ФО: subіrse el corazón a la garganta (a la boca, al cuello), ponеrse los pelos de punta (ісп.); arrepiar os cabelos, pôr-se-lhe a alguém os cabelos em pés (порт.). Тут "страх" образно уособлюється з серцем, яке піднімається до горла, рота, шиї, або ж з волоссям, яке стає дибки. У ФО no qedarse(le) gota de sangre en las venas (en el cuerpo) a alguien (ісп.); ficar sem pinga de sangue (порт.) бачимо, що рух не має чіткого визначення, оскільки йдеться про раптове зникнення крові, як життєво потрібної речовини.

Інший напрям реалізації – "страх є тілесним коливальним рухом". Для ФО цієї підгрупи характерне метафоричне переосмислення дещо гіперболізованого тремтіння, спровокованого страхом: hacerle temblar a uno, temblarle las piernas (las carnes) a alguien, dar diente con diente, temblar como un azogado (un azogue, un flan ), temblar como la(s) hoja(s) de un árbol (en el árbol), temblar como una hoja al viento, temblar como una madama, temblarle a uno la barba (la contera) (ісп.); tremer nas bases, tremer as pernas a alguém, sentir coração aos pulos, tremer como vara(s) verde(s), tremer como um ramo, fazer tremer a barma a alguém, fazer a barba medroza (порт.). У цих ФО "страх" переноситься на образне розуміння тремтіння тіла, вібрації певних предметів чи субстанції, але загальною і спільною рисою є втрата контролю над тілом. Образи представлені різноманітними лексемами: серце, борода, ноги, плоть, зуби, ртуть, десерт, листок, гілка дерева.

Концептуальна домінанта "страху" може реалізовувати різні варіантні властивості руху: "страх є тілесним рухом у середину" та "страх є тілесним рухом назовні". У разі руху всередину "страх" виконує функцію агента, і особа, яка його відчуває, сприймається як адресат. Ця метафора може означати рух у напрямі до того, хто відчуває страх, або проникнення страху в особу: dar miedo, entrarle a uno el miedo, tener el miedo metido dentro, ser invadido por el miedo, hacerle (imponerle, meterle) miedo (ісп.); entrar-lhe a alguém o medo, ser invadido pelo medo, estar cheio de medo (порт.).

Рух також може спрямовуватись зсередини назовні. У таких ФО наявний метонімічний зв'язок між "втечею" і "страхом", неначе внутрішні анатомічні частини, відчуваючи цей страх, намагаються "втекти" з тіла. Але в таких випадках метонімія є лише додатковою до метафори, оскільки така втеча є повністю уявною: saltársele los ojos a alguien (ісп.); saltar-se-lhe os olhos a alguém (порт.).

Сюди також можна віднести ФО, які мають певну особливість, а саме, негативний аспект, пов'язаний з мовним табу щодо екскрементів та фізіологічного випорожнення людини; власне ці явища інтенсифікують негативність страху і передають властиву їм агресивність і навмисну вульгарність. Для аналізу ми обрали лише деякі евфемістичні варіанти, які пом’якшують прямі мовленнєві акти, тобто дають змогу уникнути лексичного табу, але не концептуального втілення: mearse de miedo, estar cagado de miedo, cagarse de miedo, ciscarse de miedo, cagarse (hacérselo) en los pantalones (calzones) (ісп.); verter água de medo, dar um cagaço a alguém (порт.). Ці ФО містять образне переосмислення страху як неконтрольованого випорожнення людського організму або забруднення одягу.

Інший різновид реалізації – "страх паралізує тілесний рух". Значна кількість метафор, які уособлюються в такому образі, можуть вважатися варіантами архіметафори в межах загальної іконічної моделі "тіло+рух", оскільки протилежні ідеї – рух та повний параліч символізують одне й те ж, тобто страх може ефективно провокувати обидві речі: quedarse petrificado de miedo, estar con (llevar, tener) el corazón en un puño, quedarse sin aliento, hacerse un nudo en la garganta (ісп.); ficar sem alento, ficar de pedra (порт.).

Іконічна модель "тіло + температура". Частини людського організму, які зазнають раптових змін температурного режиму, також навіюють страх. Особливо поширені є ті метафори, які натякають на холод через метонімічний зв'язок з метафоричними образами тремтіння і повного паралічу. В одному випадку це пояснюється прямою метонімією (страх і холод примушують тремтіти), в іншому – метонімічний зв'язок настає між двома концептами (замороження унеможливлює рух рідини). Так у ФО helársele la sangre en las venas a alguien, quedarse helado (ісп.); sentir arrepios na espinha (букв.: відчувати тремтіння на хребті), gelar-se o sangue nas veias (порт.) страх уособлюється з метафоричним охолодженням тіла. Проте інша метафора може виражати страх за допомогою протилежного образу – тепла (або його симптомів, таких як піт): (ісп.) sudar de miedo; (порт.) suar de medo. Якщо обидва наведені вище образи зливаються в один, отримуємо метафоричне переосмислення страху як поєднання холоду й тепла, а саме, холодного поту: sentir (tener) sudores fríos (ісп.); brotar suor frio a alguém, ter suores frios (порт.).

Іконічна модель "тіло + колір". Анна Вєжбицька стверджує, що колір володіє власним незалежним культурним символізмом, як у лінгвальному, так і в екстралінгвальному планах. Отже, хроматичні метафори – дуже рекурентні та продуктивні механізми вираження почуттів та емоцій [13, 99-150]. Зокрема, у ФО ponerse pálido (amarillo), quedarse descolorido (ісп.); ficar sem cor, amarelo de medo, ficar branco (azul) de medo, mudar de cor, perder a cor (порт.) страх виступає як метафоричне переосмислення зміни кольору або повної його втрати. Палітра кольорів у ФО не має чіткої визначеності. Вона може бути більш "природна" (білий, сивий, сірий), а інколи надто умовна (зелений, фіолетовий, жовтий), хоча втрата або зміна звичного кольору є більш релевантним фактором, ніж сам колір як такий.

Іконічна модель "тварина". Зооморфізми є дуже продуктивним способом утворення нових фразеологічних одиниць, що дає змогу сконструювати ідеалізовані моделі для різних людських властивостей: temblar como un pajarito, tener un miedo cerval, tener carne de gallina, ponérsele carne de gallina a alguien, temblar como una liebre cojida, ver las orejas al lobo, erizársele el cabello a alguien, achantar el rabo, tener más miedo que un ratón (ісп.); eriçar-se os cabelos, ver as orelhas ao lobo (порт.). Анімалізація має різні ступені (загальний і частковий), а серед анімалістичних лексем особливо продуктивними є птах, олень, курка, заєць, миша – тварини, які є особливо боязливими і є уособленням боягузтва, а також вовк – як імовірна причина й уособлення страху.


Іконічна модель "конфлікт". Ця модель охоплює ФО, в яких страх виражається як агресія або агресор. Існує метонімічний зв'язок на зразок "ефект – причина" між обома концептами. Розрізняються два гіпонімічні види архіметафор для образу "страх є агресором": архіметафора атаки та архіметафора смерті.

"Страх атакує людину": quedarse clavado de miedo, estar atenazado por el miedo (pánico), estar dominado por el miedo, ser derrotado (vencido/invаdido) por el miedo (ісп.); ser vencido (dominado/invadido/abafado) pelo medo (порт.).

"Страх убиває людину": estar muerto de miedo, morirse de miedo, pegarse un susto de muerte (ісп.); morrer de medo, estar morto de medo, pregar-se um susto de morte (порт.). Тут смерть асоціюється з концептом "страх" завдяки метонімії "через страх перед смертю", оскільки також імовірно існує можливість померти "реально" від страху, або через одне та інше, або ж смерть є кульмінацією агресії. ФО estar medio muerto (ісп.); ficar mais morto que vivo (порт.) виражають образ опозиції смерть/життя. Тому можна стверджувати, що "страх" – це метафоричне уособлення "кроку між життям і смертю". Окрім цього, страх може набувати кольору смерті: ponerse (estar) pálido (amarillo/blanco) como la muerte (ісп.); ficar pálido como a morte (порт.). Колір, що асоціюється зі страхом, може переноситись і на смерть. Ця метафора може асоціюватись із образом "страх є зміною кольору". Тут власне чітко бачимо переплетення двох окремих концептуальних моделей. На думку Антоніо Памієса та Єви Інієста [7], образні моделі підвищують свою комунікативну рентабельність, взаємопов'язуючись між собою. Останньою субмоделлю іконічної моделі "конфлікт" є метафоричне переосмислення "страх зводить людину з розуму". Хоча в ФО loco de miedo, enloquecido por el miedo (ісп.); louco de medo (порт.) "страх" впливає не на тіло, а на розум, цей метафоричний образ опиняється на перехресті різних архетипів: рух як втрата тілесного контролю і агресія як хвороба. Реалізація здійснюється за допомогою метонімії "страх може спричинити неконтрольовані реакції та розумові розлади".

Отже, метафоричні образи реалізації концептосфери "страх" були зведені до іконічних моделей на основі концептів ТІЛО, РУХ, КОЛІР, ТЕМПЕРАТУРА, КОНФЛІКТ, ТВАРИНА, які інколи поєднувались між собою. Лексична тотожність ФО в межах отриманих іконічних моделей пояснюється спільними етимологічними чинниками та корелятивною концептуальною основою іспанської та португальської мов.

Класифікація та порівняння ФО за допомогою образних моделей відображає існування певної системності в способах утворення метафоричних і метонімічних образів у фразеології. Іконічні моделі містять архіметафори, які об’єднують окремі метафори, що дає змогу описати й зрозуміти інтерлінгвальну подібність між формально різними, але образно спорідненими метафорами.

ЛІТЕРАТУРА:

  1. Полюжин М. М. Функціональний і когнітивний аспекти англійського словотворення: Монографія. – Ужгород: Закарпаття, 1999. – 220 с.
  2. Городникова М. Д. О семантической микроструктуре лексических и фразеологических единиц, выражающих эмоции. – В кн.: Семантическая структура слова. Рязань, 1980.
  3. Вилюнас В. К. Психология эмоциональных явлений. МГУ, 1976.
  4. Симонов П. В. Теория отражения психофизиология эмоций. М.: Наука, 1970. – 141 с.
  5. Раппопорт С. Х. Искусство и эмоции. М.: Музыка, 1968. – 160 с.
  6. Шингаров Г. Х. Эмоции и чувства как формы отражения действительности. М.: Наука, 1971. – 223 с.
  7. Schmidt-Atzert, L. Die verbale Kommunikation von Emotionen. Berna: Huber, 1980.
  8. Dobrovol'skij, D. "Phraseological universals: theoretical and applied aspects", en Kefer, M.; Auwera, J. (eds.): Meaning and Grammar. Cross-Linguistic Perspectives. Berlin, Nueva York: de Gruyter, 1992. p. 279-301.
  9. Павиленис Р. И. Проблема смысла. Современный логико-философский анализ языка. – М., 1983. – 286 с.
  10. Ullman, S. "Semantic Universals", en: Greenberg, J. H. (ed.): Universals of Language. Cambrigde et al.: The M.I.T. Press, Massachusetts Institute of Technology, 1966. p. 217-262.
  11. Palm, Ch. Phraseologie. Eine Einführung. Tubinga: Narr, 1995.
  12. Möhring, J. Phraseologischer Thesaurus. Komplexe Mehrebendartellung verbaler Emotionsphraseologismen in onomasiologischer Anordnung. Leipzig, 1991.
  13. Vapordshiev, V. Das Phraseolexikon der deutschen Gegenwartssprache. Sofia: Jusautor, 1992.
  14. Morin E. La methode de la connaissance. Livre premier: Anthropologie de la connaissance. – P., 1986.
  15. Lakoff, G.; Jonson, M. Metáforas de la vida cotidiana. Madrid: Cátedra, 1986.