Інтонація в реченні

Під інтонацією розуміється ритмічно-мелодійний малюнок людського мовлення, сукупність підвищення та пониження голосу, які чергуються з паузами. Розрізняється інтонація розповідного, запитального та окличного речень. Інтонація може бути висхідною або низхідною.

Інтонація розповідного речення

Розповідне речення характеризується низхідною інтонацією.

Chamo-me Nuno. Sou estudante da universidade de Lisboa.
Мене звати Нуну. Я є студентом Лісабонського університету.


Всі однорідні члени речення вимовляються з висхідною інтонацією, а останній – з низхідною.

Nas férias de Verão vou sempre visitar os meus pais, avôs e amigos que moram em Setúbal.
На канікулах влітку я завжди відвідую моїх батьків, дідуся та бабцю і друзів, які живуть в місті Сетубал.


Інтонація питального речення

Для питального речення, яке починається з питального слова, характерна низхідна інтонація. Питальне слово при цьому вимовляється найвищим тоном.

Onde estuda о Nuno?
Де навчається Нуну?


Питальне речення без питального слова характеризується висхідною інтонацією.

O Nuno vai sempre visitar os seus pais nas férias de Verão?
Нуну завжди відвідує своїх батьків на канікулах влітку?


В альтернативному запитанні перша частина, яка передує сполучнику ou, вимовляється з висхідною інтонацією, а друга – з низхідною.

O Nuno estuda em Lisboa ou em Setúbal?
Нуну навчається в Лісабоні чи в Сетубал.


Інтонація наказового та окличного речень

Для даних речень характерна низхідна інтонація. Проте, вони вимовляються на вищому емоційному рівні порівняно з розповідним реченням.

Vai a cidade de Setúbal.
Поїдь в місто Сетубал. Que bonita é a capital de Portugal!
Яка гарна столиця Португалії.